Рекомендації психолога

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДИТИНІ, ЯКУ ВІДДАЮТЬ В ДИТСАДОК

10 ПОРАД БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СОРОМЛЯТЬСЯ БРАТИ УЧАСТЬ У ДИТЯЧИХ СВЯТАХ

ЯК ВИХОВАТИ ЩЕДРІСТЬ У ДИТИНИ АБО ЯК НАВЧИТИ ДІЛИТИСЬ

У ДИТИНИ ІСТЕРИКА В МАГАЗИНІ?

ЩО РОБИТИ, ЩОБ НАЗАВЖДИ ПРО ЦЕ ЗАБУТИ?

Розгорнутий зміст згаданих раніше рекомендацій розміщений нижче

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. 
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка - це стрес. І наше з вами завдання пом'якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця - все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
  4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: "Заспокойся, бо відведу в садок", "От підеш в садочок - побачиш!" здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини ("А в садочку тобі доведеться таке їсти!", "От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!". Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. "Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!". "Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов'язково за тобою прийду!" - ось так краще розмовляти з дитиною.
  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею... Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь - це "добра тьотя", бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
  9. Обов'язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
  13. Пам'ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і "заглядання у вікна" ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго - поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання... Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: "Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!" "Тобі було страшно, сумно, печально..."Дитячий практичний психолог Ольга Крамаревич 

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДИТИНІ, ЯКУ ВІДДАЮТЬ В ДИТСАДОК

          Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка. Деякі з них лякають дитину, інші її обманюють, але всі вони - заважають адаптації. Дізнайтесь, які фрази слід забути, якщо ваша дитина збирається в садочок.

  1. Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! - таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: "Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!
  2. Ану поділись іграшкою - в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! - для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: "Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!
  3. Дитина намагається повернути свою іграшку! Як відреагувати?Не плач, бо віддам в дитячий садок! - так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! - знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить...
  4. Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! - "не" дитиною не сприймається. Дитина чує: "Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити
  5. Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) - це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною - залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.
  6. Я тобі куплю ..., якщо ти підеш в садочок! - малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.
  7. Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) - малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся - значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.
  8. Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти... - не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: "Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!
  9. В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! - ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок - це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

Дитячий практичний психолог Ольга Крамаревич

10 ПОРАД БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СОРОМЛЯТЬСЯ БРАТИ УЧАСТЬ У ДИТЯЧИХ СВЯТАХ

Як подарувати дитині справжнє свято?
1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.


2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.


3.
Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.


4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: "Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати".


5. Не акцентуйте на сором'язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором'язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».


6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.


7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. 


8. Давайте дитині гарний приклад - якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.


9. Дитяче свято - це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.


10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою. Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.
Гарних вам свят!

ЯК ВИХОВАТИ ЩЕДРІСТЬ У ДИТИНИ АБО ЯК НАВЧИТИ ДІЛИТИСЬ
             Дуже часто я чую від мам маленьких дітей історії про те, що їхні діти жадібні, не вміють і не хочуть ділитись іграшками. Справді є період розвитку малечі, а саме від року до 3,5, коли вони не готові нікому давати свої речі. Це зумовлено декількома факторами, по-перше, в такі моменти дитина починає усвідомлювати принцип «приватної власності», тобто дитина починає розуміти що у кожного предмета є власник, і тільки він має право розпоряджатися ним. По-друге, часто діти в такому віці мають досить розмиті межі, а тому розповсюджують своє «Я» на улюблені іграшки, а спробу відібрати в них предмет вони розцінюють як зазіхання на них самих. В такі моменти не треба змушувати дитину віддавати власні речі.
            Як реагувати на те, коли дитина не хоче ділитись своїми речами можете прочитати в чітких і зрозумілих рекомендаціях дитячого психолога Ольги Крамаревич.
Насправді ми можемо навчити дітей ділитись! І ключове слово тут - «навчити», оскільки діти егоцентричні по натурі і тому небажання комусь давати свої речі цілком природна якість.
          Притримуючись наступних порад ви зможете виховати в дитини БАЖАННЯ ділитись і таку гарну якість як ЩЕДРІСТЬ.
          Отже, ще раз наголошую, що мета в нас не змусити дитину поділитись, а стимулювати ЗАХОТІТИ це зробити.
1. Пропонуйте ділитись іграшками. Мова йде не про ситуації, в яких назріває конфлікт, коли інша дитина забирає іграшку, а ваша відстоює! Пропонуйте ділитись просто так, коли діти не сваряться за іграшки, а граються разом. До того ж, якщо ви поясните дитині, що ділитись означає не віддавати річ назавжди, а лише на певний час з її обов'язковим поверненням назад, малеча стане частіше давати свої речі.
2. Навчіть фразам, які висловлюють щедрість. Часто, коли ви просите малечу поділитись, вона банально не знає що і як сказати. Цілком нормально, якщо ви скажете малюкові «Синок, можеш сказати Дмитрику - «Візьми погратися ось цією машинкою, а потім мені віддаси»». Із власного досвіду можу сказати, що цей спосіб досить дієвий.
3. Заохочуйте дитину до самого процесу розподілу. Чи то під час гри, чи то під час обіду чи прогулянки по магазинах допомагайте малюкам чесно, по-справедливому ділити речі, предмети, їжу.
4. Розповідайте про переваги, які отримає той хто ділиться: можливість погратися чужою іграшкою, прихильність дітей внаслідок якої малюка будуть із задоволенням запрошувати до гри і т. д.
5. Поважайте право власності дитини. Тобто завжди питайте дозволу перш ніж користуватись речами малюка, дякуйте. Так дитина навчається поважати свою і чужу власність.
6. Хваліть за прояв щедрості та виявлене бажання ділитись. При цьому обов'язково опишіть, що зробив малюк і до яких наслідків це призвело, наприклад, «Максим тепер щасливий оскільки ти дав йому свій вертоліт», «Тетянка тепер поділиться з тобою своїм м'ячиком»...
7. Навчіться спокійно приймати відмову вашого малюка. Дійсно, дитина має право не давати власні речі і коли вона зрозуміє, що ви цілком нормально до цього ставитесь, в неї не буде потреби постійно всіх переконувати у тому що дана річ дійсно її.
8. Читаючи казки чи переглядаючи телепередачі звертайте увагу дитини на щедрі вчинки та на наслідки відповідної поведінки.
9. І на останок, показуйте власний приклад прояву щедрості. Діліться з подругами, іншими дітьми, рідними так щоб малюк бачив і чув як ви це робите.

Дитячий практичний психолог
                                                                                                                                                      Анна Луньова 

У ДИТИНИ ІСТЕРИКА В МАГАЗИНІ? 

ЩО РОБИТИ, ЩОБ НАЗАВЖДИ ПРО ЦЕ ЗАБУТИ?

           Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерики у вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику.

Отже, які можуть бути причини:
1. Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу на фізіологічні моменти - можливо дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась (оскільки ви вже другу годину ходите по магазинам). Якщо вони мають місце, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

2. Всі діти егоцентричні по натурі - це значить, що вони нездатні дивитись на все що відбувається навкруги з точки зору інших людей, вони не можуть поставити себе на місце інших. Звичайно це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки. Отже, діти не здатні зрозуміти, що може не вистачити грошей на продукти, через те що буде куплена іграшка і будуть вимагати свого, бо вони так ХОЧУТЬ.

3. У маленьких діток ще не розвинене відчуття часу і коли їм відмовляють, то вини думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з'являться гроші, чи зайдете в магазин, де ви знаєте ця іграшка набагато дешевша).

3. Якщо діти не розуміють слово «Ні», тобто коли малеча не звикла, що їй відмовляють є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а і в будь-якому іншому місці. Це тема меж і правил. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного. Це окрема тема, на яку будуть окремі рекомендації.

4. Ще одна причина - ваш малюк маніпулює. Він сформував для себе зв'язок «якщо підключу сльози і плач - досягну свого».

Безпосередньо під час приступу істерики треба всім своїм видом показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть "таку".

1. Це означає, що без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись» при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами - читати етикетку чи говорити по телефону, але мати дитину в полі зору).

2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вам не подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому! Важливо попередити, а потім і вчинити так як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього пару разів. Якщо ви робите все правильно істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху - «що подумають інші», «він б'ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.

3. Якщо дитина вас чує, то ви можете сказати, що ви поряд, чекаєте коли дитина заспокоїться і чекаєте, коли зможете її обняти.

4. Якщо дитина більш менш заспокоїлась можна спробувати пояснити причину відмови. Крім того, треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла - ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

Важливо попередити прояви істерик в магазині. Як це зробити:

1. Перед тим як йти до магазину обговоріть з малюком, що ви будете купляти, порадьтесь з ним і, якщо дитина доросла - визначте скільки грошей ви витратите. Наприклад, ми з моїм 2-річним сином пишемо списки - я свій, а він свій (звичайно він просто малює, але ним це сприймається як важлива справа!)

2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина, ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину (не хватати все з поличок без просу, не кричати...)

3. Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний (інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість. Крім того, вона занята і тому нудитись в неї просто немає часу.

4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче і ви бачите, що істерика "не за горами" - дістаньте олівець з листочком і напишіть в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступний раз (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче. Ще один варіант, як можна вчинити, якщо дитину дуже зацікавила іграшка, яку ви не планували купляти - сказати «Яка гарна річ! Давай ми напишемо листа Дідові Морозу і розкажемо про цю річ - давай роздивимось її якомога краще, щоб описати всі деталі.» Звичайно, другий спосіб працює з молодшими дітьми допоки вони вірять в Діда Мороза.

5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі і малюк втомлюється стояти. Спробуйте придумати нескладні ігри - порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список... варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.

6. Не забудьте похвалити свою дитину на виході із супермаркету за гарну поведінку. Звичайно похвала повинна бути описовою. Як це зробити - читайте тут.

Якщо ви будете дотримуватись цих нескладних рекомендацій, то найближчим часом ваш похід до магазину з малечею буде не каторгою, а цікавим та пізнавальним заняттям!

ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ Анна Луньова

Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно!